На червень 2017 року, за рейтингом BoxRec Андрій Руденко - другий після Володимира Кличко серед українських боксерів у важкій ваговій категорії, а за рейтингами основних міжнародних боксерських організацій займає 10-тий і 11-тий рядки рейтингів WBA і WBO. Також Руденко входить до числа 15-ти кращих боксерів важкій ваговій категорії в рейтингах WBC і IBF.
Журнал SPORT&HEALTHCITY поспілкувався з легендарним спортсменом та дізнався багато цікавого з життя Андрія Руденко.
- Андрій, коли та чому ви обрали саме шлях боксера?
Я був дуже активний з дитинства. Мав розуміння, що в мені багато енергії та любив спорт. Ще в дитинстві, у 10-11 років спостерігав, як боксує грушу мій старший брат і з’явилося бажання спробувати. З 14 років я займався важкою атлетикою, але тяга до боксу взяла своє і я почав займатися у школі боксу, що стало переломним, важливим та ключовим моментом в моєму житті. Вже на перших тренуваннях мене поставили у спаринг з боксером, який був сильнішим і я зрозумів, що мені подобається долати перешкоди, з’явився спортивний азарт. Я провів більше 200 боїв. У 16 років отримав майстра спорту України, також двічі завойовував срібну медаль на чемпіонаті України з боксу серед любителів.
- Коли почалася ваша кар’єра професійного боксера?
Кар'єру професійного боксера я розпочав у 2006 році, перемігши одноголосним рішенням суддів свого співвітчизника Олега Бєлікова. Протягом кар'єри набирався досвіду працюючи спаринг-партнером у таких чемпіонів світу як брати Кличко, ТайсонФ'юрі і Олександр Повєткін.
- Як вдалося досягти таких результатів?
Вдалося, бо я роблю те, що люблю. Маю підтримку від батьків та моєї сім’ї. Дружина з сином для мене – це найкраща підтримка та максимально велика мотивація. Вони часто бувають зі мною на тренуваннях та підтримують на ринзі. Взагалі, у спортсменів дуже цікаве, колоритне та яскраве життя, а для мене бокс – це все! Навіть у час відпочинку я не можу відмовитися від улюбленого хобі, від справи свого життя – тренуюся завжди і багато.
- Чи плануєте тренувати молодих спортсменів у майбутньому?
Важко сказати. Сьогодні я у ігровій формі треную тільки свого 4-річного сина і мені достатньо, я отримую від цього багато позитивних емоцій. А щодо кар’єри тренера – це питання часу та бажання. Головне – реалізуватися як спортсмен, як буде далі – покаже час.
- Що можете порадити юним боксерам?
Головне для будь-якого спортсмена – це завжди йти вперед до своєї цілі. Також ключовий момент – не сумніватися у своїх силах. Ще треба розуміти, що всі ми іноді програємо, але це не привід опускати руки. Знайте, що ваш час обов’язково настане і ви засяєте зіркою. Але до цього – треба багато, важко та безупинно працювати над собою та з кожним днем ставати кращим за себе вчорашнього. Тільки вперед до мети – ось основна порада!
