Валерій Валерійович, у березні БК «Дніпро» став володарем Кубка 4-х. Як думаєте, що допомогло хлопцям здобути перемогу?
Думаю, в цій нелегкій боротьбі нашій команді величезну підтримку надавали фанати. Навіть в той момент, коли команда почала трохи поступатися в рахунку (відчувалася втома після попередньої гри), зал не дав хлопцям розслабитися. Я вважаю, що рідні трибуни та наші улюблені вболівальники зробили цю перемогу можливою.
Розкажіть, про склад команди?
«Дніпро» - єдина команда в Суперлізі, яка грає без легіонерів. Ми давно не пропонуємо контрактів закордонним баскетболістам і третій рік поспіль виграємо Кубок України національним складом. До нас цього ніхто не робив й чи зможуть повторити, адже подивіться: у стартовій 5-ці виходили випускники нашої школи олімпійського резерву - Вельховецький, Закурдаєв, Мішула, Тимофієнко, Натяжко. До нас після великої перерви повернувся ще один спортсмен, який вийшов з нашої школи - Кирило Фесенко. Він багато років поспіль грав у НБА, потім зробив собі ім'я в Європі, а в цьому сезоні допомагає нашій команді досягти нових результатів.
Як Ви підтримуєте командний дух у БК «Дніпро»?
Знаєте, є таке поняття - "хімія в роздягальні" - в одній команді вона краще, в іншій - гірше. Сподіваюся, у нас у «Дніпрі» вона хороша, в тому числі, завдяки спілкуванню хлопців між собою. Звичайно, важливо й мені спілкуватися з ними в індивідуальному порядку, тим більше, багатьох знаю буквально з дитинства. Практично всі виросли у нас на очах і перетворилися з бешкетників, які робили перші кроки в спорті, в зірок українського баскетболу.
Що б Ви порадили спортсмена початківцям, які мріють про великі арени, або, можливо, хочуть потрапити у Вашу команду?
Знаєте, я теж до сих пір мрію про великі арени (посміхається). У залі, в якому ми виграли Кубок близько 1,5 тисячі місць і не всі бажаючі змогли потрапити на наші ігри. Ну, а якщо серйозно - хлопчикам і дівчаткам, які приходять в баскетбольну секцію або в будь-яку іншу та хочуть досягти певних результатів, на допомогу приходять кумири. Якщо дитині є на кого рівнятися, його мрія одного разу здійсниться. Наприклад, баскетболісти БК «Дніпро» часто дають майстер-класи в ДЮСШ №5, вони ходять до дітей на матчі. Перед очима юнаків реальні хлопці, які були якийсь час назад такими ж учнями, як вони, а зараз їх показують по телевізору, вони грають за клуб, за збірну країни, беруть участь в Чемпіонаті світу, Чемпіонаті Європи... Цікавіше прокладати свій шлях, маючи перед очима реальну людину, яка досягла високих результатів.
Валерій Валерійович, знаю, в січні Вас удостоїли звання «Заслужений працівник фізичної культури та спорту України». Скажіть, що Вас надихає на досягнення таких результатів?
Коли я приходжу в дитячу школу, яку ми відновили практично з нуля, а там проходить змагання, збирається багато дітей, напевно, це мене надихає найбільше. Адже ми почали з 200-300 вихованців, зараз там тренується більше 1 тисячі юних баскетболістів. А як вболівають їхні батьки?! Вони нітрохи не гірше фанатів, які збираються у «Шинніку». Ось від цього я отримую не менше задоволення, ніж від перемог «Дніпра». У дитячій лізі у нас грає 18 команд. Більше в країні не грає ні в одному місті України і для мене це теж певний показник і стимул.
Які цілі перед БК «Дніпро» є ще в цьому сезоні?
З трьох трофеїв ми завоювали два: Суперкубок і Кубок України, але найголовніший - чемпіонство в Суперлізі, боротьба за нього ще попереду. У минулому році ми зупинилися за крок до перемоги, на те були причини: в команді грали травмовані баскетболісти, до того ж, один з наших лідерів - Саша Мішула, не брав участі у фінальних іграх. Загалом, у цьому сезоні треба відстояти звання Чемпіона України.
