Катерино Миколаївно, як ви оцінюєте нинішню ситуацію в процесах реформування сфери медицини?
Ситуація, я вважаю, достатньо критична і потребує негайних відповідальних дій. На даний момент усе залежить від політичних рішень прийдешньої влади. Але чого саме очікувати у найближчий час, я сказати не можу. Наша команда вже провела серію дискусій стосовно актуальних пропозицій. Ми готові до рішень та змін.
Які дії ви вважаєте потрібними наразі?
Збереження соціальної налаштованості системи охорони здоров’я (далі ОЗ) є важливим, і тези деяких політиків, які розглядають її, як галузь економіки, яка має давати прибуток, викликають тривогу. Уряд має почати виконувати прийнятий в 2017 р. ЗУ «Про державні фінансові гарантії» і забезпечувати фінансування ОЗ на рівні 5%, а не 3%, як зараз. Це, зокрема, дасть країні можливості для негайного вирішення двох першочергових задач: забезпечення українців якісною безоплатною ургентною медичною допомогою, включно зі стаціонарним етапом, як стрижневим, і підвищення зарплати медиків.
В чому ви вбачаєте головну проблему?
Однієї «головної проблеми» в ОЗ не може бути, як і в багатьох інших сферах. На додаток до сказаного у відповіді на попереднє запитання, я би окреслила ще декілька аспектів. Це втрата МОЗом трьох років на фасадну реформу первинної ланки (сімейну медицину), при тому, що до початку реформування, за даними соцопитування, нею були задоволені 70% населення. І на цій ланці не вирішуються складні проблеми людей зі здоров‘ям. Натомість, пришвидшилася руйнація стаціонарного лікування, включно з невідкладними показами. Саме в стаціонарі лікуються складні і затратні випадки, а не сімейними лікарями. Ще один аспект. Відсутній суспільний консенсус між МОЗ і медичною спільнотою разом з пацієнтами, крім вузького кола наближених пацієнських організацій, які багато років фінансуються за грантові гроші. Зруйнована дитяча трансплантологія в Охматдиті, від чого потерпають маленькі пацієнти і їхні батьки. Два роки не вщухає епідемія кору, оскільки МОЗ не розуміє, що одна вакцинація не вирішує проблеми без застосування комплексних заходів з ізоляції і обмеження передачі інфекції. А санітарно-епідеміологічна служба взагалі припинила існування.
Щодо питання кадрів. Які ви бачите шляхи рішення питання?
Вихід із цієї проблеми лише один – підняття заробітньої плати до європейського рівня. Вимоги до студентів ростуть в той час, як нічого не робиться задля ефективності підготовки майбутніх лікарів. Безумовно, необхідно прагнути ще кращого результату в освіті. Але! Достойні кандидати просто поїдуть з країни в пошуках кращої зарплати. $ 150 зацікавлять тільки найслабших за кваліфікацією. А це вже теж переростає в трагедію.
Які б зміни ви внесли в освітянські проекти для медиків?
Наш рівень освіти, я вважаю, високий. Але покращити його зможе перехід на міжнародні навчальні плани і підручники, які мають вищу якість, порівняно з українськими, надання урядом медичним університетам власних клінік, підвищення заробітної плати викладачів, які зараз демотивовані.
Катерино Миколаївно, ми дякуємо вам за бесіду і розраховуємо на подальші консультації. Тож, у завершенні хочемо почути ваш особистий заклик до колег.
Наші українські пацієнти, доведені до відчаю, навчились об’єднуватись і створювати організації, що вимагають від влади більших коштів на медикаменти, виїзди за кордон для лікування, на трансплантологію і т.і.. Я вважаю, досить мовчати і терпіти те, що можна змінити. Ми варті кращих умов роботи для того, аби мати сили рятувати людей. Ми із пацієнтами в одному човні. Тому я бажаю усім нам терпіння і сил. В нас ще багато чого попереду!
