Постковідний синдром може виникнути незалежно від того, в якій формі коронавірус протікав у людини: прихованій, легкій, середній, важкій або навіть критичній. Ті, хто перехворів на коронавірус, кажуть, що загострення будь-яких постковідних симптомів, включаючи депресію, відбувається навіть через тривалий час після хвороби — кілька місяців потому.
У всіх на слуху таке ускладнення коронавірусу, як пневмонія, при якій уражаються легені. Однак, це далеко не найпоширеніше ускладнення. Коронавірусна інфекція пов'язана з широким спектром неврологічних синдромів, що вражають весь нервовий тракт, включаючи судинну мережу головного мозку. В даний час існує декілька гіпотез, які намагаються пояснити формування постковідного синдрому. Одна з них стверджує, що патологічна симптоматика після коронавірусу — це прояви хронічного тромбоваскуліту.
Через нього вражається нервова тканина, в тому числі, і в головному мозку. Це призводить до розбалансування всього організму. Подібний ефект добре відомий. Є таке захворювання, як «синдром хронічної втоми». Він практично збігається за симптоматикою з постковідним синдромом. У людей порушується регуляція з боку нервової системи. Їм стає важко дихати, здавлює груди, хоча змін в легенях начебто немає. Скаче тиск і температура тіла.
До основних ознак порушення загального самопочуття після коронавірусу відносяться:
• напади слабкості, різке зниження толерантності до фізичного навантаження, порушення ритмів життєдіяльності, біль у м'язах, швидка втомлюваність.
Вже сьогодні можна зробити висновки про те, що коронавірус негативно впливає на психоемоційнЕ здоров'я людей. При постковідному синдромі можуть спостерігатися:
• депресивний настрій. Практично всі пацієнти, які перенесли коронавірус, знаходяться в мінорному настрої. У них розвиваються смуток, пригніченість, меланхолія. В окремих випадках депресивний настрій може призводити до суїцидальних думок;
• нестійкий емоційний стан. Проявляється різкими перепадами настрою, низьким самоконтролем поведінки;
• панічні атаки. У людей виникають напади важкої тривоги в поєднанні з підвищеним артеріальним тиском, задухою, нудотою, запамороченням.
Як швидко відновитися після коронавірусу?
Такого поняття як «постковідна депресія» в рамках психіатричної класифікації ще немає. Однак, зараз фахівці розробляють для міністерства клінічні рекомендації з діагностики та лікування, в тому числі, психічних розладів у пацієнтів, які пережили коронавірус. А поки в медичному співтоваристві немає єдиної думки щодо «постковідних» проявів, пацієнти стикаються з нерозумінням з боку лікарів. За їхніми словами, багато лікарів досі не враховують специфіку ускладнень і лікують їх, як звичайні захворювання — у відриві від загальної картини. Або не бачать проблем зі здоров'ям зовсім. Безуспішні спроби отримати кваліфіковану допомогу тільки посилюють панічні настрої пацієнтів.
Затяжна депресія і інші психологічні проблеми в якийсь момент набридають і рідним пацієнтів. У сім'ях починаються конфлікти. І це знову ж тільки погіршує картину.
Проте, все ж таки є рекомендації, виведені на основі спостережень пацієнтів, і які точно не нашкодять. Згідно з ними, реабілітація складається з трьох етапів.
Найперший починається ще в відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Він пов'язаний з первинним відновленням порушених життєвих функцій.
На другому етапі відновлюється робота внутрішніх органів, перш за все дихальної та серцево-судинної системи.
На третьому етапі оптимально проводити з пацієнтами дистанційні заняття з лікувальної фізкультури, дихальної гімнастики, дієти.
Чарівної пігулки від наслідків коронавірусу не існує. Реабілітація після перенесеної хвороби може тривати від кількох місяців до року. Перелік реабілітаційних заходів залежить від індивідуальних особливостей пацієнта. Важливий елемент реабілітації — прийом вітамінно-мінеральних і амінокислотних комплексів, які дозволяють зміцнити імунітет. Найважливіші вітаміни при постковідному синдромі — А, Д, Е, С. Амінокислотні комплекси відновлюють брак білка в організмі, який впливає на вироблення імунологічних захисних антитіл.
Дуже важливою стане підтримка рідних. Не варто лишати постковідного пацієнта наодинці зі своїми думками і хвилюваннями. Частіше розмовляйте, займайтеся улюбленими справами, відволікайте від депресивних думок. Терапія у поєднанні з опікою та любов’ю творять дива, і зовсім скоро ковід та його наслідки залишаться для вашої родини лише неприємними спогадами.
