РУХАЙСЯ НА ЗДОРОВ’Я! НЕХАЙ КОЖЕН КРОК БУДЕ В РАДІСТЬ.
Суглоби тріщать, ноги не гнуться, а кожен крок болем віддає у все тіло… Якщо Вам за 70, то знайомо? Хоча іноді такі скарги можна почути і від молодих людей. Сучасний ритм життя, а точніше, відсутність того ритму та й безліч інших факторів часто знерухомлюють людей або й саджають в інвалідний візок, назавжди позбавляючи радості життя. Та чи назавжди? Олексій Нехлопочин, лікар-нейрохірург відділення патології спинного мозку та хребта Інституту нейрохірургії імені Андрія Ромоданова Національної академії медичних наук України розповість що таке стеноз, та чи можливо повернути радість здорового кроку.
Пане Олексію, розкажіть нашим читачам про стеноз або стриктуру? Яка його природа, в чому суть цього захворювання?
Виходячи із загальних понять, прийнятих у медицині, стеноз чи стриктура — це стійке органічне звуження просвіту будь-якої порожнистої анатомічної структури. При цьому характерною особливістю стенозу є саме органічні зміни, що призводять до звуження. І саме це відрізняє явище від тимчасових, так званих функціональних звужень, наприклад, спазму артерій.
Які органи найчастіше страждають від стенозу?
Фактично, будь-який порожнистий орган людини в результаті тих чи інших захворювань може бути схильний до цього явища. Досить часто зустрічаються стенози судин, жовчної протоки, трахеї, стравоходу, інших органів. Але з огляду на спеціальність, мене, звісно, більше цікавить стеноз хребетного каналу.
Розкажіть детальніше про стеноз хребетного каналу — що може спричинити його виникнення, наскільки небезпечне це захворювання?
Стеноз хребетного каналу — це звуження його просвіту, що призводить до здавлення спинного мозку чи нервів. Найчастіше зустрічається поперековий стеноз, трохи рідше стеноз шийного відділу. У грудному відділі хребта стеноз спостерігається досить рідко, оскільки це найменш рухлива зона та грубі дегенеративні зміни тут спостерігаються доволі нечасто.
Практично будь-який стеноз, звуження хребетного каналу може бути вродженим, набутим та комбінованим. Вроджений визначається особливостями будови хребта, які від самого початку звужують хребетний канал. Набутий формується в результаті дегенеративних змін, а комбінований викликає поєднання цих факторів. У своїй клінічній практиці найчастіше ми зустрічаємося із набутим стенозом.
Коротко механізм його формування можна уявити так. Внаслідок вікових змін міжхребцеві диски стають менш еластичними, що призводить до втрати їхньої висоти, а це, в свою чергу, може спричинити випинання ущільненого диска у хребетний канал. Також можуть виникати кісткові шпори (остеофіти) та потовщення зв'язок. Це спричиняє здавлення хребетного каналу спереду.
З іншого боку, за рахунок втрати висоти дисків великого навантаження зазнають міжхребцеві суглоби, що викликає в них зміну, на кшталт артрозу, призводить до їх збільшення і в результаті визначає звуження хребетного каналу з боків. Звуження хребетного каналу зазвичай відбувається повільно, протягом багатьох років чи десятиліть, тому й специфічні скарги ми спостерігаємо переважно у пацієнтів 55-60 років і старше.
До чого все це призводить? Всі скарги пацієнтів із звуженням хребетного каналу викликані трьома основними факторами: ішемія, тобто недостатність кровопостачання нервів, асептичне запалення та підвищення епідурального тиску.
Але це все досить складно, набагато важливішими для пацієнтів є скарги, що дозволяють запідозрити стеноз. Основні з них — це синдром нейрогенної кульгавості, біль у спині, болі або порушення чутливості в одній чи двох ногах, слабкість в кінцівках аж до атрофії м'язів. Найбільш впізнаваним і таким, що дозволяє запідозрити поперековий стеноз ще до проведення обстежень, є синдром кульгавості — це явище, коли у пацієнта виникають болі при ходьбі і зменшуються при зупинці.
Іншими словами, пацієнти змушені періодично зупинятися, а після невеликої перерви знову можуть рухатися. Основна небезпека цього захворювання полягає в тому, що при його прогресуванні відстань, на яку можуть переміщатися пацієнти, поступово скорочується аж до повного переходу на інвалідний візок.
Які методики лікування стенозу на сьогодні пропонує медицина?
На Ваш погляд, який є найдієвішим?
Як і для будь-якого захворювання, пов'язаного з дегенеративними змінами хребта, в даний час розроблені і консервативні, і хірургічні методи лікування. При цьому саме для стенозу хребетного каналу консервативні методи, як правило, мало ефективні. Чому це відбувається? Тому що, за великим рахунком, стеноз — це звуження кісткового кільця, всередині якого проходять нерви. І жоден лікарський препарат, жоден фізіотерапевтичний метод або ж всіма улюблена мануальна терапія не в змозі це звужене кільце розширити. Відповідно, тимчасового покращення досягти іноді можна, але стійкого ефекту — ні. Наразі розроблено досить багато методів хірургічного лікування стенозу. Враховуючи, що пацієнти зазвичай похилого віку з великою кількістю проблем зі здоров'ям, то перевага віддається малоінвазивним або комбінованим методам лікування, що дозволяють провести операцію найменш травматично. Для нас це є основним фактором під час планування хірургії: найменша травматичність при найбільшій ефективності. Це дозволяє успішно оперувати пацієнтів і в 70, і в 80 років.
Найчастіше вдається поліпшити стан наших пацієнтів на 70-80%. При цьому ця хірургія до певної міри дискредитована. Ви ж знаєте «класичний» підхід деяких лікарів: «ходи, поки можеш, а як перестанеш — їдь на операцію». Ось і виходить, що у ряді випадків очікування пацієнтів не виправдовуються. Звернення із серії «я два роки на інвалідному кріслі, а тепер мені набридло, хочу ходити» — досить часті, на жаль. Тому я завжди акцентую увагу — операція має бути зроблена вчасно, якщо в ній справді є потреба. Тоді ефект максимальний.
Що повинна знати людина після лікування, що важливо під час реабілітації, і як не допустити повторення стенозу?
Профілактика така ж, як і для всієї групи дегенеративних захворювань хребта: помірна рухова активність, обмеження перебування в положенні сидячи, контроль маси тіла, зміцнення м'язів спини, черевного пресу, обмеження підйому ваги (особливо при непідготовлених м'язах), відмова від шкідливих звичок.
Щодо реабілітації, то все досить індивідуально. Після хірургічного лікування пацієнтів намагаємося змушувати ходити наступного дня після операції, з опорою чи без — залежить від вихідного стану.
Надалі може знадобитися курс нейрореабілітації — з масажем, фізіотерапією, лікувальною фізкультурою для якнайшвидшого відновлення. Але в більшості випадків пацієнти виписуються додому, а за кілька тижнів починають відновлювальне лікування, якщо є необхідність. Необхідні рекомендації ми даємо під час виписки. Що ж до повторення стенозу — то це малоймовірно.
По-перше, саме хірургічне лікування в більшості випадків перешкоджає повторному формуванню. А по-друге, і пацієнти, які фактично отримали «другий шанс» самостійно пересуватися, не бути прив'язаними до знеболювальних препаратів і вести нормальний спосіб життя, вже значно серйозніше ставляться до свого здоров'я.
Олексій НЕХЛОПОЧИН
Нейрохірург вищої категорії
Науковий співробітник відділу спинальної
нейрохірургії ДУ «Інститут нейрохірургії
ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України»
+38 (095) 033 04 48
+38 (096) 033 04 48
