Михайле, ми вас вітаємо з нагородами на черговому чемпіонаті Європи серед ветеранів, який проходив в іспанському Лас-Пальмасі. Розкажіть, чим запам'яталися цьогорічні змагання?
Дякую! Змагання пройшли, на мій погляд, на гідному рівні. Були присутні багато гостей і учасників. Все пройшло цікаво і напружено. Адже усі приїхали за перемогою та медалями. Своїми результатами ми задоволені, оскільки дуже довго працювали над поставленою метою. Українці вибороли 16 медалей та командну бронзу, чим ми і пишаємось.
Ви безпосередньо брали участь в змаганнях в категорії ветеранів. В чому ваші особисті перемоги?
Я досить самокритичний, тому особистим результатом – а це бронза - не задоволений. Відверто кажучи, складно боротися із самим собою (посміхається, - прим. автора). Маю на увазі з таким суперником, який настільки ж упевнений у своїх силах. На татамі я провів 4 зустрічі, першу програв спортсменові з Грузії, але згодом зібрався і продемонстрував таки свою майстерність. Це досвід, і він, як завжди, корисний.
Із чим пов'язане ваше рішення повернутися в професійний спорт?
Для мене одна з найважливіших справ життя – розвиток дзюдо в Україні. Аби на шляху до мети тобі довіряли учні, треба демонструвати приклад власного успіху. Це перша причина мого повернення. Друга – сьогодні обидва мої сини займаються дзюдо. Старший Олександр - призер Кубків Європи, Кубків та Чемпіонатів України, молодший Іван вже виграє медалі на всеукраїнських і обласних змаганнях. Тож, у мене немає іншого варіанту. Тільки працювати і збагачувати досвід молодих спортсменів.
Чому саме із цим видом спорту ви пов'язали своє життя?
В мої десять років мама просто вирішила відвести мене туди, де будуть достойно виховувати в мені чоловіка, розвивати лідерські якості, амбіції і надавати сили. Так спорт став моїм сенсом і натхненням.
Ми не приховуємо, що слідкуємо за вами в соціальних мережах, де бачимо, як ви тренуєтесь із молодими спортсменами. Тож, хто кому є мотиватором?
Тут все прозоро. Це відвертий двосторонній рух. Такий собі симбіоз енергій. Ми усі один одного мотивуємо, демонструючи свої можливості, надбання, силу та дисципліну.
Яке найважливіше досягнення ви вважаєте головним для Федерацій дзюдо Дніпра і області за останні роки?
- Масовість. У нашому виді спорту цей чинник має вагоме значення. Наразі хорошим школам і тренерам досить надати гідні умови для роботи, і за цим потягнуться люди. А вже серед них можна знайти та виховати справжніх чемпіонів. Тож, ми на вірному шляху.
Михайле, ви є для багатьох прикладом для наслідування на татамі. А хто є для вас авторитетом в спорті?
Усі люди, які займаються спортом, незалежно від виду, для мене є абсолютним прикладом. А мотивацією для досягнень є три невід'ємні постулати - діти, сім'я і друзі-однодумці.
У віце-президента ФДУ, спортсмена із неабияким досвідом, людини великих амбіцій, мають бути наполеонівські плани. Тож, яка найближча ступінь розвитку дзюдо в Україні?
Мої цілі справді великі. Тому я прагну розвивати дзюдо в усій країні, і приділяю цьому багато уваги. Що стосується безпосередньо ветеранської збірної Дніпропетровщини, я хочу, аби ми підкорювали нові вершини. Незабаром ми виїжджаємо на Чемпіонат Світу в Марракеш. Відпочивати нема коли, на нас чекає посилений тренувальний процес.
Дякуємо, Михайле. Що побажаєте спортсменам і дніпрянам?
- Здоров'я, щастя, любові і миру. Впевнений, ці речі мають найбільше значення для кожного, особливо сьогодні.
